Нефьодов про Новий Уряд, критику Президента, контрабанду, зарплату митників…

Голова Державної митної служби Максим Нефьодов в інтерв’ю Радіо НВ відповів на критику від президента Володимира Зеленського, оцінив обсяги контрабанди та розповів, як з нею боротися. 

Про готовність працювати з новим урядом

Я не член уряду, я голова центрального органу виконавчої влади. У мене будуть відповідні зустрічі з новим міністром фінансів, із прем’єр-міністром країни, за результатами яких і вони будуть приймати рішення, і я буду приймати рішення, чи можемо ми працювати як команда… За процедурою після зміни уряду впродовж чотирьох місяців є юридична можливість змінювати голів центральних органів виконавчої влади. Я точно можу сказати, що не буду триматися за крісло і, якщо буде зрозуміло, що немає хімії, немає взаємної довіри чи спільного бачення стосовно тих планів реформ, які я окреслював, коли приходив на цю посаду, то, звичайно, я готовий і сам піти. Це залежить не від персональних амбіцій, їх у мене немає. Це залежить від того, чи поділяють усі те бачення реформ на митниці, яке я пропонував. Якщо його не поділяють, то зрозуміло, що залишатися немає ніякого сенсу.

Про критику від президента через невиконання плану надходжень в бюджет

Ми ж усі розуміємо, що фіскальні органи — це не якась скарбничка, яка просто друкує кошти незалежно ні від чого…

Митниця збирає певний відсоток від того імпорту, який надходить до країни. Звичайно, митниця має працювати як коректний калькулятор, не має права закривати очі на якесь заниження митної вартості чи так званий пересорт, коли одні товари підмінюються іншими, тощо. Але говорити про те, що митниця може виконувати цей індикатив безвідносно до макроекономічних параметрів — це просто математично невірно. Бюджет на цей рік складався ще влітку минулого року в зовсім іншій макроекономічній ситуації. Тоді курс був вищий за 27 грн/$ і при цьому імпорт активно зростав, тому в бюджет цього року закладено середній курс 27 грн/$ та зростання імпорту на 11,3%. У той же час станом на зараз курс 24,8 грн/$, і при цьому імпорт не тільки не зростає, а й падає. Дуже важливо відмітити, що просідають не ті категорії, де саме є контрабанда (одяг, взуття, телефони, медицина тощо). В такому разі можна було би справді дорікати митниці: «Як же так, українці раптом почали споживати менше телефонів чи носити менше шкарпеток, це явно не відповідає дійсності».

Якраз за споживчими товарами ми бачимо дуже суттєве зростання і принаймні частина цього — це точно заслуга нашої команди, правоохоронців, які борються з контрабандою.

Якщо ми бачимо, наприклад, що в січні імпорт одягу зріс більше ніж на 100%, імпорт взуття — на 50%, імпорт мобільних телефонів — на 60%, то навряд чи кожен із нас почав мати не один, а три мобільних телефони. Це точно означає, що ті товари, які були приховані від державного бюджету, від контролю, зараз витісняються з сірого сектору в білий. А падає в першу чергу імпорт сировини. Тут є питання як загального падіння цін, бо світова економіка починає уповільнюватися (відповідно, падають ціни на нафту, газ, на метал), так і певних проблем із українською промисловістю. Ми бачимо суттєве падіння, наприклад, у сегменті промислового обладнання.

Мені важко повірити, що прокатні стани раптом почали возити контрабандою тишком-нишком десь уночі через кордон. Це реально означає, що ми як митниця спостерігаємо ось ці перші ознаки уповільнення. І, звичайно, в цих умовах говорити про те, що ми з тих імпортерів, які залишаються, якось маємо витиснути більше грошей, повертаючись до практики Ігоря Калєтніка чи когось, хто просто казав: «$100 тисяч платите або ми до вас прийдемо з маски-шоу»… Нова митниця точно такого робити не буде…

Зміни курсу і падіння обсягу імпорту — це не тільки погані фактори, які спричиняють недобори до бюджету суто математично. Нижчий курс означає, що українці можуть купити більше за свої гривні, тобто з погляду споживання це плюс для абсолютної більшості населення. Це також означає, що оскільки імпорт падає, то з’являється більше можливостей для виробництва всередині України. Тобто якщо менше завозиться з Китаю, то значить ті ж шкарпетки будуть виробляти в Україні. Це додаткова можливість для українських промисловців, для українського бізнесу. Це також означає, що ми можемо подумати над якимись додатковими стимулами — пільговими кредитами чи чимось подібним для того, аби підтримати зараз це зростання. Це вже, звичайно, питання не стільки до митниці, скільки до економічного блоку в цілому, але в будь-яких таких випадках кризових явищ головне — проявляти лідерство і реалістично дивитися на стан речей…

Звичайно, ми за рахунок інтелектуального ризик-менеджменту, боротьби з сірим імпортом кожного місяця закладаємо (і цей план демонструвався і Міністерству фінансів, і президенту України) певне зростання доходів від детінізації. По лютому ми йдемо навіть із певним випередженням цього плану по детінізації. Але повністю перекрити те, що макроекономіка не відповідає прогнозу, математично малореально.

Про кримінальну справу щодо можливих корупційних злочинів, відкриту НАБУ

Довідка НВ: Відкрити справу проти Нефьодова НАБУ зобов’язав Вищий антикорупційний суд. В Бюро поступила заява, в якій йдеться, що група осіб, в яку нібито входив Нефьодов, систематично одержувала хабарі за поставки горючих і не сертифікованих панелей за допомогою фіктивного аудиту заводів-постачальників.

Я, чесно кажучи, навіть не знаю, що таке аудит заводів-постачальників, і до чого я, Мінекономіки і горючі чи негорючі панелі. Це класичний приклад чорного піару, коли пишеться будь-яка фейкова заява (у даному разі в НАБУ), НАБУ її не приймає, тому що вона очевидно фейкова, після цього через суд змушується внести її в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Зараз за Кримінальним процесуальним кодексом будь-яке повідомлення про злочин, незважаючи на те, наскільки воно обґрунтоване чи необґрунтоване, автоматично вноситься в ЄРДР. Я готовий дати будь-які пояснненя детективам НАБУ, мені справді навіть цікаво, хто ж ця людина, яка написала цю заяву. Поки що мене не викликали. Це, на жаль, достатньо часті випадки. В українському політикумі прийнято обмінюватися подібними «подарунками». Коли їхав до вас на ефір у студію, прочитав у Facebook, що хтось через суд змусив Державне бюро розслідувань відкрити провадження проти народного депутата Олександра Дубінського. Абсолютно аналогічний приклад того, що це можна зробити проти будь-якої людини. Я тут спокійний, тому що мені точно немає про що хвилюватися. Щойно детективи НАБУ викличуть, буду з великим задоволенням давати їм пояснення.

Чорний піар достатньо розповсюджений. Мені вже, чесно кажучи, соромно перед сусідами, перед родичами за те, що відбувається, бо ходять із прихованими камерами. Приходили з прихованими камерами навіть у місце, де я стрижуся, до спортзалу, де я займаюся, за мною бігала якась (а, можливо, і зараз продовжує бігати) наружка (зовнішнє спостереження. — ред.) у парку, коли я кожного ранку бігаю перед роботою тощо. Я ставлюся до цього з розумінням, бо я завжди говорив, що якщо з тобою не борються, ти точно якийсь фейковий реформатор. Якщо на дивних і не дуже популярних сайтах про тебе не виходять статті, що ти найстрашніша людина у світі, це було би набагато гірше.

Про масштаби контрабанди

Попередньо ми оцінюємо, що обсяги контрабанди — від 50 до 60 мільярдів гривень. Це саме втрати для державного бюджету. Точніше поки що мені сказати важко, тому що ми розраховуємо сектор за сектором. На чому базується така оцінка? Можу порівняти це з оцінкою втрат у публічних закупівлях у системі Prozorro, якою я раніше опікувався. Люди часто вважають, що у нас крадеться 100% на кожному тендері. Справді, такі тендери з проблемами, на жаль, були, є і ще певний час будуть. Але треба ж розуміти, що абсолютна більшість закупівель не така, на них навіть технічно не можна стільки вкрасти… Коли ми починали реформу, ми оцінювали, що середні втрати — це десь 20% від середнього бюджету. Те ж стосується і контрабанди: так, звичайно, є категорії, в яких можна занизити вартість товару у два рази, а мій абсолютний рекорд за ці менше ніж 100 днів, коли працює нова митниця (яка запустилася 8 грудня 2019 року) — це заниження у 34 рази від реального інвойсу. Але ці випадки достатньо унікальні. У нас є велика кількість білих імпортерів (західних компаній або великих і прозорих українських), які точно цим не граються і важко повірити в те, що там можуть бути якісь порушення подібного рівня. 43% всього імпорту в Україну — це сировина. На сировину є біржові котирування. Завезти в Україну газ за ціною у п’ять разів меншою, ніж ринкова вартість… Ми би всі були дуже щасливі, якби побачили такий дешевий імпорт газу чи дешевий імпорт вугілля або бензину чи чогось подібного. Тому коли розповідають, що в нас обсяг контрабанди — 100% всього обсягу надходжень до бюджету, це якесь трохи наївне нерозуміння або неправильна екстраполяція. Тому ми йдемо саме сегмент за сегментом і оцінюємо, які можуть бути втрати, наприклад, у сировині. За нашими оцінками станом на зараз, особливо після боротьби з нелегальними заправками, це, можливо, 1% надходжень до бюджету. Які можуть бути втрати в легкових автомобілях? Вони, звичайно, є. Хтось нові машини ввозить під виглядом битих, хтось намагається скручувати лічильник на машині і показувати менший пробіг, але точно не у два рази і навіть не на 30%. Є певні категорії, де ці втрати справді можуть бути великими. Це в першу чергу одяг і взуття, тому що можуть бути джинси і за 50 гривень, а можуть бути джинси за $500. Тому загальні втрати оцінюємо в 50−60 мільярдів uhy.

В короткостроковій перспективі навряд чи всю цю суму можна отримати до державного бюджету, тому що десь близько половини з неї — це великі контрабандні схеми, «білокомірцева» злочинність, коли заїжджає продукція на мільйони і десятки мільйонів. Через ланцюжок фіктивних компаній показується інша вартість або граються з країною походження, класифікацією товару, чимось подібним. Ці схеми хоч і важко, але можна побороти в якійсь перспективі, особливо у співпраці з правоохоронними органами. Але є контрабанда, яка дуже розпорошена — наприклад, ті ж «мурашки», про яких часто говорять. Люди, які фізично переносять якісь товари через кордон, зловживаючи нормою для особистого користування. Це виглядає так: через піший перехід десь у Шегинях чи в Рава-Руській іде бабуся і несе диск від BMW X5, каже, що для особистого користування. За нею йде дід, так само несе ще один диск, за ним іде онук ще з одним диском тощо. Зрозуміло, що все це йде на перепродаж, але людям часто здається, що це якийсь дріб’язковий обсяг. Ну скільки людина може перенести в руках? У зміну через такий пункт проходить близько тисячі людей, кожен із них переносить 40−50 кілограмів у руках або на тачці, помножте це на дві зміни, помножте хоча би на 300 робочих днів і ви побачите, що через один піший перехід абсолютно без сплати жодної копійки до державного бюджету переміщується близько чотирьох тисяч тонн товару. Це ешелони й ешелони в першу чергу електроніки і продуктів харчування, різноманітної медицини.

Як боротися з контрабандою

Це ще більш неприємно, тому що ми розуміємо, що частина цих людей, напевно, робить це саме для особистого користування. Де ця межа? Ми також розуміємо, що хоча за цими людьми, як правило, стоять «хазяї» і це вже якийсь контрабандний бізнес, ці люди отримують свої умовні 200 гривень за умовну «ходку» і часто навіть не знають, що ж саме вони несуть або що саме їде в автобусі, куди вони підсідають як пасажири. Світ мало що придумав щодо того, як з цим боротися, окрім того, аби затискати зовсім явні комерційні партії товару, коли людина ввозить тисячу пляшок шампуню і говорить: «Все це для мене, на все життя купила, щоби мити собі голову». З іншого боку, давати людям альтернативну зайнятість, піднімати доходи населення. Я навіть спеціально літав до Прибалтики вивчати їх досвід, тому що там було все абсолютно те ж: ті ж «мурашки», ті ж тачанки, ті ж люди, які переносили товар у клітчастих сумках. Це відпадає тоді, коли зростають доходи населення, бо що в Естонії, що в Україні, що в Америці за таку «ходку» можуть заплатити умовні 200 гривень в еквіваленті. Коли для людини ці 200 гривень за цю «ходку» у важких умовах проходження кордону туди й назад перестають бути привабливими, коли людина може знайти роботу на кращих умовах, тоді така контрабанда відмирає.

Це не означає, що нічого не можна зробити. Ми активно працюємо з податковою міліцією щодо виявлення місць накопичення товарів, з проведення перевірок рітейлу, де все це продається. Ми також працюємо і з Міністерством економіки, і з народними депутатами для того, аби принаймні в деяких сегментах вбити економіку контрабанди…

Дуже часто контрабандисти виграють саме за рахунок того, що вони придумали, призвичаїлися або якось вступили у злочинну змову з судовою системою, яка дозволяє їм прикривати себе. На одній із останніх зустрічей із депутатами показував їм, що за 2019 рік митниця програла в судах 85% справ проти таких контрабандистів, які занижують ціни, тому що з формально-юрдичного погляду в них все добре. Вони говорять: «Так, iPhone за $10. Ну пощастило нам так купити, а чого це митниця не згодна з цією ціною, чого це ви вважаєте, що він має коштувати стільки, скільки на сайті Apple? А ми купили по $10». Далі вони йдуть до суду, і інколи наша «найчесніша у світі» Феміда говорить: «Є контракт на одну сторінку, що вже тут поробиш? Треба повертати гроші цим дуже удачливим бізнесменам».

Про посилки

Ми зараз робимо онлайн-кабінет, уже пройшов тендер на розробку і ми дуже сподіваємося, що десь у кінці літа або в вересні запуститься тестова версія онлайн-кабінету, яка дасть людям можливість самостійно оформлювати свої товари без послуг брокерів. Йдеться про посилки, про дуже прості товари. Замовляти онлайн навпаки стане дешевше і зручніше. Навіть якщо треба буде оплатити ці 20 гривень мита, можна буде оплатити їх карткою, не укладати ні з ким ніякі угоди, не їздити до банку тощо.

Про зарплати митників

Це одна з головних проблем і викликів, які ми маємо вирішити, тому що зараз рядовий інспектор отримує на руки десь до восьми тисяч гривень. На цю зарплату майже неможливо вижити. Зрозуміло, що на цю зарплату дуже важко заохочувати професійних, чесних, гідних кандидатів іти на митницю. За такі гроші інколи складається така ситуація, що «як ви нам платите, так ми і працюємо». Гарні новини: ми вже буквально через місяць розпочинаємо програму з підвищення зарплат. Звичайно, не йдеться про те, щоби суто механічно підвищити зарплати всім удвічі, втричі тощо. По-перше, думаю, що на це точно немає запиту суспільства, бо багато митників можуть доплачувати за те, що вони ходять на роботу, оскільки в них є дуже удачливі дружини чи матусі, які мають великий бізнес тощо. Але при цьому є велика кількість чесних, професійних митників, яких ми хочемо знайти і які заслуговують на нові кращі умови, на кращий захист своєї праці тощо. Тому вже зараз на погодженні в Міністерстві фінансів знаходиться документ із новими окладами і умовами преміювання, зокрема так званими груповими преміями за досягнення результату для митників. Ми дуже сподіваємося, що скоро цей документ буде прийнятий Кабінетом міністрів. Мені важко і, можливо, це не зовсім коректно озвучувати цифру, на яку ми хочемо вийти вже за кілька місяців. Усе-таки не хочеться давати колективу надмірних обіцянок, але ми розраховуємо, що це буде дуже суттєве зростання для інспектора, який виконує плани більше ніж у два рази. Звичайно, для цього треба виконувати план як із погляду надходжень до державного бюджету, так і з погляду клієнтоорієнтованості та відсутності реальних підтверджених скарг і якихось образ від громадян і бізнесу. Але ті люди, які працюють якісно, точно заслуговують на набагато кращі умови оплати. Для того, аби виявити таких людей, ми наступного місяця хочемо розпочати переатестацію, щось схоже на те, що проводить Офіс генпрокурора. Ми хочемо, аби митники пройшли кваліфікаційні випробування, якісь хоча би прості перевірки на доброчесність. І тим з них, які пройдуть такі перевірки, буде запропоновано підписати контракт із конкретними умовами, які, зокрема, захищають їх, якщо вони працюють якісно, для того, аби вони менше залежали від доброї волі чи якихось стосунків із своїм безпосереднім керівником, начальником зміни, начальником митного посту. І щоби вони чітко розуміли: я виконую це, це і це, можу тоді 100% отримати премію, підвищення, потрапляння до кадрового резерву тощо. Якщо я не виконую ці умови, тоді це знову-таки абсолютно об’єктивні показники, за якими людину буде депремійовано або вона отримає догану, або буде звільнена. Тому дуже хочеться розпочати цей процес якнайшвидше, але, звичайно, до нього готуємося, бо навіть суто з процедурного погляду провести якісь тести, опитування, перевірки, контроль результатів для 10 тис. митників — це достатньо амбіційне завдання. Тому тут працюємо і з американською програмою INL, працюємо з Міжнародною організацією міграції над розробкою плану подібної переатестації…

Cередня зарплата митного брокера складає приблизно 17−19 тис. грн в різних регіонах. Я її завжди наводжу як певний індикатив, певний бенчмарк, до якого ми хочемо в перспективі підняти зарплати митників, тому що це дотичні професії: митний брокер подає декларацію, інспектор з нею працює. Абсолютно нелогічно, що вони мають отримувати кардинально різні гроші. В нашій країні є лицемірна ілюзія, що державні службовці начебто мають працювати тільки за їжу і ще й бути щасливими від цього, а ми будемо їх тільки сварити і карати. Я завжди говорю: так, у будь-якому органі, зокрема й на митниці, є перевертні, яких ми маємо ідентифікувати, звільняти, а ще краще — передавати до правоохоронних органів, але є абсолютна більшість чесних, професійних, порядних митників, які заслуговують на якісно інші умови роботи, точно не гірші, ніж у приватному секторі.

Про обмін інформацією із країнами ЄС

Певний обмін інформацією у нас існує, але він далекий від тієї ідеальної ситуації, яку уявляють собі люди, що на будь-який запит ми отримуємо онлайн-підтвердження по вартості, обсягах, кількості тощо. Насправді, це один із найбільших викликів. Він вимагає злагодженої роботи не тільки економічного блоку уряду, але і МЗС, людей, які відповідають за міжнародні відносини. Тому що, звичайно, просто так ділитися інформацією мало хто хоче, причому навіть розвинені країни. У нас нещодавно був приклад, коли ми надіслали великий інформаційний запит до Німеччини і він повернувся з відповіддю: «Щось багато ви в нас запитуєте, краще запитайте по окремих транзакціях». Звичайно, є країни, від яких майже неможливо нічого отримати — в першу чергу це Китай, є певні проблеми з Туреччиною. Це питання, над яким треба працювати роками. Це не питання, де існує бажання кожної країни ділитися своєю інформацією і лише якась нездатність з українського боку цьому заважає. Існує також багато технічних проблем, тому що декларації, наприклад, які оформлюються, вони ж не обов’язково оформлюються в Угорщині, якщо машина заїжджає через Тису. Ця машина могла бути оформлена в Португалії і потім через Угорщину просто в’їжджати. Наші угорські колеги можуть не бачити цих даних. Те, що виїжджає з країни як одна декларація, може перетворюватися в Україні на десять і навпаки. Це також нормальний робочий процес. У цьому немає нічого дивного. А є і прямі порушення, коли скручуються номери машин або люди в’їжджають-виїжджають за різними паспортами, маючи декілька громадянств. Є просто банально якась недбалість і якісь застарілі системи, зокрема і в Європі. Перспектива, яка в нас є – це в першу чергу приєднання до так званої платформи SID+. Це платформа, яку саме тестує Євросоюз для обміну інформацією між своїми членами. Дуже хочеться, аби Україна була одним із перших користувачів цієї системи поза межами Євросоюзу, тому ця боротьба у нас прямо зараз відбувається.

Про продаж конфіскату через Prozorro. Продажі

Конфіскований товар зараз продається за дуже складною і непрозорою схемою, питання не тільки в конфіскації, а і в тому, де і як він зберігається до моменту цього продажу. Тому ми зараз розробляємо законопроєкт, аби суттєво спростити цей продаж і продавати його на аукціонах Prozorro. Продажі. Деякі перші товари вже виставлено, продається якась машина на закарпатській митниці.

Якщо говорити про стаціонарні скануючі системи — їх сім, цю епопею ми фактично завершили, вони всі працюють, принаймні зараз у пілотному режимі ми намагаємося використати їх найбільш ефективно. Вони вже вийшли на більше ніж 50 сканувань на добу на кожен, тренуємо персонал, вчимося використовувати їх, аби знаходити контрабанду. Вони дуже допомагають, у нас є вже десятки вилучень і десятки оформлених протоколів саме завдяки тому, що ми побачили на сканерах. Звичайно, вони пришвидшують контроль. Просто уявіть, скільки часу потрібно, аби вивантажити фуру і перебрати її руками порівняно з тим, аби загнати її на сканер і за десять хвилин подивитися, що в останній палеті у фурі є щось темніше чи світліше чи щось, що візуально за обрисами не відповідає заявленому. Сканери — не панацея, але це ще один інструмент у нашій війні з контрабандою.

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *