• Чт. Тра 19th, 2022

Незалежна Служба Новин

Оперативно про головне

Вирвати Україну з бідності – це не інтерес США або ЄС, це повинен бути наш національний інтерес

Чер 18, 2019

Терплячі і малоосвідчені, ми знову чекаємо економічного дива (тепер вже від президента Володимира Зеленського), нічого не змінюючи в соціально-економічній політиці.

Наступаємо на ті ж граблі. Це помилкова і вкрай небезпечна стратегія, хоча потенціал в Україні дуже високий. А інші співгромадяни вже не чекають. Як зазначила народний депутат Юлія Тимошенко, кожну хвилину з нашої країни виїжджає двоє людей!

До того ж наш національний дохід йде на офшорні рахунки, і Україна увійшла в десятку країн світу з найвищими темпами втечі капіталу за кордон. Невже нас за всі попередні роки так нічому не навчили міністр охорони здоров’я Супрун, а також грузинські, польські та литовські “реформатори”?

І як результат роботи нашого Кабміну, в бюджеті-2019 маємо просто ганебний для європейської держави розмір прожиткового мінімуму: з 1 липня – 1936 грн (73 дол.), З 1 грудня повинні підняти до 2027 грн. Ну просто якесь ресурсне прокляття над нами висить!

Як можна людям жити на такі копійки, якщо ще не так давно ми займали 1-е місце в світі за розвіданими запасами марганцевої руди (2,3 млрд тонн, або близько 11% світових запасів), 1-е місце в світі за запасами титанових руд, 1-е місце в Європі (6-е в світі) за запасами уранових руд, 2-е місце в світі за запасами залізної руди (30 млрд тонн), 2-е місце в світі за запасами ртутної руди; 7-е місце в світі за запасами вугілля (33,9 млрд тонн).

А як оціните такий один вбивчий факт, що станом на кінець 1991 року Україна мала шість нафтопереробних заводів (НПЗ) з потужністю обробки 52 млн тонн нафти. Однак на початок 2019 року в нас залишився всього один НПЗ з можливістю переробки не більше 1,5 млн тонн.

І подібна катастрофічна ситуація також з газовидобутку, а кажучи по щирості – практично в будь-якій галузі. З експортоорієнтованої країни ми за роки незалежності перетворилася в імпортозалежності: наприклад, 70% бензину і 60% солярки у нас з Білорусії (вважай Росії), а це вже питання державної безпеки.

Але і це ще не все. Ми в своєму розвитку прийшли до того, що в даний час 10 сімей, які є власниками найбільших фінансово-промислових груп (ФПГ), контролюють в Україні близько 80% економічної могутності країни.

Відповідно, олігархи не дають представникам малого та середнього бізнесу реалізовувати свої можливості (саме небезпека цього я не став би применшувати). Особисто я зі своїми колегами могли б сформулювати сучасну національну ідею, яка змогла б об’єднати владу, суспільство і бізнес.

І щоб в її основі було прагнення всіх – якщо не ліквідувати в нашій європейській країні цей ганебний величезний розрив між бідними і багатими, то хоча б максимально його скоротити. Але кому сьогодні це потрібно в популістському угарі, напади якого нагнітають політики, вигодувані місцевими олігархами?

І найголовніше, що процес обдурювання і одебіліванія людей ще не завершений. Це і є головна прикмета політичного сезону поточного року у нас в Україні. Ну не буде ж хтось всерйоз суперечити тому, що у нас, українців, все думки, почуття і навіть палке кохання до кандидата в нардепи проходять через шлунок.

От і судіть самі: якщо з початку 2019 року ціна на гречку зросла на 8,3% (від 17,14 грн / кг до 18,74 грн / кг), значить, дострокових виборів в Раду бути! І це при тому, як відзначають в Раді з питань експорту продовольства (UFEB), що “гречка зараз поступається по рентабельності таких культур, як пшениця, кукурудза і соняшник”.

Однак у наших виборців вона завжди в пошані, особливо в період передвиборних кампаній. А якщо серйозно, то знову люди будуть вибирати не розумних, а багатих і креативних.

Тим більше що ці спритні актори і співаки увійшли в азарт. Наприклад, Михайло Поплавський під головним завжди зможе протягнути своє. Найімовірніше, саме ця здатність “співаючого ректора” Михайла Поплавського так сильно зачепила партійних функціонерів від Аграрної партії, що вони довірили йому перше місце в списку партії для участі в дострокових виборах до Верховної Ради.

Що ж, мають рацію ті, хто стверджує, що привертає завжди те, чого позбавлений. Таке відчуття, що до приходу Поплавського у аграріїв панувало безвір’я і втому, люди шукали віри, чекали точки опори, жадали ідеалу. І ось він прийшов! Ну, тепер, аграрії, тримайтеся вашого початку, і ви не пропустіть лінію! Невже аграрії вважають, що парламентська фракція вже в кишені ректора?

І днями ми отримали новий привід для сміху крізь сльози: Святослав Вакарчук готовий стати прем’єр-міністром. Саме про це глава штабу партії “Голос” Юлія Клименко, анітрохи не бентежачись, всерйоз заявила, що співак Святослав Вакарчук готовий обійняти посаду керівника Кабміну в разі потреби.

Хлопці, ви взагалі розумієте, в якому важкому у всіх відносинах положенні знаходиться економіка України ?!

Досить вже стібатися над убогим і безграмотним народом! Досить приколюватися! Або ви знаєте, де брати довгі інвестиційні гроші для порятунку економіки країни? Тоді відкрийте завісу таємниці. І чи є у вас Національна програма модернізації основних фондів підприємств (зараз знос складає 80% і більше)?

Так, тепер обсяги зовнішньоторговельного обороту з країнами Євросоюзу досягли 37% (за останні два роки збільшилися в два рази). А ось чи зумієте ви їх довести до 50%? Адже якщо президент Володимир Зеленський має намір розвивати країну з урахуванням перш за все національних інтересів, а не РФ, або ще кого-то, то вибір у нього простий:

  • або орієнтуватися на інтеграцію з країнами ЄС, а це надія вибратися з боргової ями і вийти на стійке зростання економіки;
  • або знову кинутися в обійми російського капіталу, а це, як і раніше, – лише консервація відсталості.

Безумовно, які плани у російського капіталу в Україні, ми не знаємо. А цілі країн Євросоюзу нам гранично ясні: вони відображені в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Зокрема, в рамках цього договору для залучення великих іноземних інвестицій ми вже в 2018 році прийняли закон “Про валюті і валютне регулювання”, а в цьому році має запрацювати закон України “Про ринки капіталу”.

До речі, зараз у Верховній Раді лежать для проведення голосування 35 економічних законопроектів. Коли вони вступлять в силу? Відтягувати не можна, так як вже у вересні Україна за боргами треба буде заплатити більше 2 млрд дол., Або в еквіваленті 54 млрд грн.

Де брати гроші? Знову клянчити дорогі кредити, щоб розрахуватися за старими? Але тоді девальвація взагалі обвалить пенсії і прожитковий мінімум до 50-60 дол. Нарешті, які фінансово-економічні параметри будуть в проекті держбюджету-2020 року, який потрібно зверстати до 15 вересня 2019 роки?

Нарешті, чи готові США і ЄС залізно стати на сторону України? Якщо так, то тоді почнуть заходити в країну транснаціональні корпорації з великими прямими інвестиціями, здійсненими технологіями і сучасним обладнанням. Ну, а якщо ще й ми докладемо зусиль і мізки, дивись, почнемо поступово вириватися з бідноти.

Засновник «Київського фондового центру»
Александр Гончаров


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.