Що Верховна Рада збирається реформувати в українській митниці?

Митниця потребує значно глибших змін, ніж пропонується прийняти у 2021 році.

На початку лютого Верховна Рада затвердила план законопроєктної роботи на 2021 рік. 

“Цікавим” за змістом є пункт 6.3, який має гучну назву “Реформування митниці”. Гучну тільки для авторів, але таку, що викликає сумну посмішку у фахівців з митної справи.

То що збирається реформувати Верховна Рада в українській митниці? Спробуємо розібратися детальніше. 

Пункт перший – проєкт Закону України “Про внесення змін до Митного тарифу України щодо уніфікації ставок ввізного мита на товари легкої промисловості”.

Очевидно, йдеться про зареєстрований у Верховній Раді України законопроєкт №4410 від 20.11.2020 року. 

Як зазначено в пояснювальній записці до проєкту закону, основною проблемою, яку передбачається вирішити законом, є те, що на товари легкої промисловості (пряжа, нитки, тканини) товарних груп 50 – 59 згідно з УКТ ЗЕД встановлено пільгові ставки мита на однорідні товари в межах товарної позиції (підпозиції) УКТ ЗЕД (товари практично неможливо візуально відрізнити) зі значною диференціацією.

Це вимагає здійснення складних і вартісних лабораторних досліджень для їх ідентифікації і призводить до затримок митного оформлення, нераціонального використання та додаткових витрат бюджетних коштів.

По-перше, проєкт вже є і він зареєстрований, тобто це не планування розробки проєкту закону.

По-друге, проблема існує не тільки щодо товарів цих товарних груп.

По-третє, питання про те, яким чином прийняття цього закону буде “реформувати” митницю, залишається дуже риторичним.

Пункти другий та третій: проєкти Закону України “Про внесення змін до Митного кодексу України щодо оцінки доброчесності та запровадження періодичної атестації митників” та Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну службу” щодо оцінки доброчесності та запровадження періодичної атестації митників”. 

Як зазначено в плані законопроєктної роботи, очікуваними результатами та показниками у разі прийняття цих актів є врегулювання питання добору осіб у митні органи (проведення перевірки доброчесності), запровадження періодичної атестації митників.

По-перше, очевидним є те, що це запізніла та “сором’язлива” спроба легітимізувати на рівні закону процес, який вже започаткований Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття постанови від 30 вересня 2020 року №916 “Про реалізацію експериментального проєкту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності” та який, м’яко кажучи, не зовсім відповідає чинному законодавству. 

Тому законодавству, яким визначений порядок доступу громадян до державної служби в нашій державі. Логічним кроком було б припинення цього недолугого експерименту до прийняття відповідних змін до Митного кодексу та Закону України “Про державну службу”.

По-друге, зараз у керівництва Держмитслужби є достатньо законних повноважень на проведення аналогічних за змістом заходів оцінки доброчесності та професійності митників, які є державними службовцями. 

Так, відповідно до положень статті 44 Закону України “Про державну службу” результати службової діяльності державних службовців (розуміємо – і митників) щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар’єри. 

При цьому оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов’язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Але це, очевидно, зараз не популярно, або, точніше, не популістично.

Пункт четвертий: проєкт Закону України “Про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від сплати ввізного мита Виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині впровадження до національного законодавства положень Регламенту Ради (ЄС) №1186/2009, що встановлює систему Співтовариства для звільнення від сплати мит”.

Очевидно, мова йде про “реінкарнацію багатостраждального” законопроєкту №4615 від 06.05.2016 року, що подавався до Верховної Ради України Кабінетом Міністрів, був включений до порядку денного 07.02.2019 року, але пізніше відкликаний у зв’язку зі зміною уряду.

Не вдаючись до перипетій з розглядом цього закону на численних робочих групах на базі комітетів парламенту, хочу лише процитувати окремі тези, що містяться у висновку до проєкту цього закону, наданому Комітетом Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом.

“У проєкті закону враховані не всі види звільнень, передбачені Регламентом 1186/2009/ЄС; проєкт Закону частково враховує положення Регламенту 1186/2009/ЄС та Директиви 2007/74/ЄС, які підлягають імплементації; проєкт Закону містить деякі невідповідності щодо імплементації положень Регламенту 1186/2009/ЄС”, — йдеться в записці. 

Якщо і “новий старий” законопроєкт із цього питання буде таким же “якісним”, його, ймовірно, чекатиме така ж перспектива. 

Пункт п’ятий: проєкт Закону України “Про внесення змін до Митного кодексу України в частині запровадження інституту медіації з митних питань” з метою запровадження механізму розгляду скарг платників податків в адміністративному порядку.

По-перше, формулювання “платники податків” – якесь дуже “податкове” та, мабуть, “списане” з податкового розділу. Або, можливо, медіації потребують тільки платники податків?

По-друге, розробка проєкту цього закону можлива, очевидно, після прийняття базового закону “Про медіацію”. До речі, станом на 05.02.2021 року у Верховній Раді зареєстровано основний та альтернативний законопроєкти з однаковою назвою “Про медіацію” – №3504 від 19.05.2020 року та №3504-1 від 04.06.2020 року. 

Суб’єктами законодавчих ініціатив є: першого законопроєкту – КМУ, другого – народні депутати України.

От і все. На думку авторів постанови, перелік законопроєктної роботи для митниці на рік вичерпаний. Автори постанови “щиро впевнені”, що ці “проблеми” в діяльності митниці є ключовими. 

Хоча я впевнена, що законодавчо варто спробувати врегулювати дещо інші питання. Наприклад, є потреба законодавчо врегулювати пост-аудит контроль як форму митного контролю.

Також варто звернути увагу на недостатню законодавчу врегульованість окремих аспектів щодо здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. 

Врегулювати законодавчо використання системи аналізу ризиків при здійсненні митниками контролю за правильністю визначення митної вартості (використання так званих “таблиць” по митній вартості, які періодично з’являються та стають реальними перепонами для бізнесу).

Провести точкове законодавче коригування питання функціонування системи аналізу ризиків та підходів до формування профілів ризику з метою уникнення суб’єктивізму та інерції.

Врегулювати участь правоохоронців у процедурах митного контролю у виключних та чітко визначених на рівні закону випадках; чіткому законодавчому врегулюванні знаходження правоохоронців у зонах митного контролю.

Також потрібно запровадити контрактну форму проходження служби для всіх митників.

Остаточно та чітко закріпити принцип організації діяльності митних органів відповідно до адміністративно-територіального устрою держави; припинити вакханалії зі зміною штатних структур Держмитслужби та митниць, які формально змінюються після зміни кожного керівника на центральному та місцевих рівнях.

Запровадити, якщо хочете, на рівні Митного кодексу інститут митних аташе як дієвий механізм організації міжнародної взаємодії з митних питань. Механізм, який уже давно працює в країнах ЄС та США. Це вже буде крайня міра, оскільки багато років це питання просто “замилюється”.

Є потреба у чіткому законодавчому врегулюванні відповідальності митників за штучні перешкоди при митному контролі та митному оформленні, прийняття неправомірних рішень щодо призупинення або відмови в митному оформленні, у чіткому законодавчому врегулюванні відшкодування матеріальної шкоди, завданої митниками суб’єктам ЗЕД.

Потрібно законодавчо врегулювати питання механізму та строків погодження призначень на керівні посади в Держмитслужбі та митних органах.

Також пропоную надати Держмитслужбі право видавати власні нормативно-правові акти та права законодавчої ініціативи з урахуванням “активності” Міністерства фінансів України у підготовці та виданні нормативно-правових актів з питань митної справи. 

Вже більше року ми “активно впроваджуємо” АЕО та NCTS. Але на даний момент не затверджений порядок застосування спеціальних спрощень для авторизованих економічних операторів. Навіщо отримувати статус АЕО, якщо не розумієш, як спеціальне спрощення буде надаватись та реалізовуватись?

Потрібно відмовитися від ідеї митниці як однієї юридичної особи. Визнати її абсолютно штучною та поверхневою, для галочки та маячків.

Створити реальні стимули для проходження служби в митних органах з урахуванням падіння престижу служби, про що свідчить нечувана кількість вакансій у митницях; встановити належний рівень заробітної плати; запровадити державне страхування; повернути можливість отримання службового житла, без якого неможливо ні зробити ротацію, ні відправити у відрядження.

Переглянути обсяги бюджетного фінансування Держмитслужби на 2021 рік для забезпечення митників форменим одягом, забезпечення митниць необхідною кількістю автотранспортних засобів та технічними засобами митного контролю.

Приходжу до висновку, з яким я два роки тому не зовсім погоджувалась. Митниця – орган зі спеціальним статусом. Навіть на певний перехідний період. 

Тільки таким чином можна зупинити подальшу організаційну руйнацію цієї інституції. Думаю, що нагальним є інституційний закон про митницю як орган зі спеціальним статусом. Всі ознаки цього є. 

А взагалі профільному для митниці комітету потрібно сконцентруватися на контролі реалізації вже прийнятих законів з митних питань, таких як закони про АЕО, Спільну транзитну систему, вдосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності, налагодження реального інформаційного обміну між митницею, прикордонниками та поліцією щодо транспортних засобів у режимах транзиту або тимчасового ввезення. Адже невиконання окремих із цих законів вже завдає прямих збитків державі.

НІНА ЮЖАНІНА
член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.