30 вересня свято Віра, Надія, Любов та Софія: що не можна робити

Події

Щорічно 30 вересня православна церква відзначає День пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.

Дізнайтеся історію і традиції цього свята, що можна і не можна робити жінкам в цей день.

У другому столітті, за царювання імператора Адріана (117—138) в Римі жила благочестива вдова Софія, у якої було три дочки, названі по іменах трьох головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Софія вірила в християнство і виховувала в цій вірі своїх дівчаток. Адріан, дізнавшись про сильну віру Софії та її дочок наказав доставити їх до палацу і відректися від своєї віри, застосовував жахливі тортури, але не зміг зломити віру Софії і дівчаток.

Імператор, який не звик, щоб йому відмовляли, наказав стратити дівчаток, а мати їх змушена була спостерігати за стратою дочок. На третій день після поховання дочок померла і Софія. Віра, Надія, Любов та матір їх Софія зараховані християнською Церквою до лику святих. Мати і її дочки зробили подвиг в ім’я віри, який показав, що для людей з істиною вірою в Ісуса Христа, брак тілесних сил аніскільки не служить перешкодою до прояву сил духу і мужності.

Пишних урочистостей 30 вересня не проводять. Свято відзначають тихо, в колі сім’ї. У цей день моляться іконі із зображенням мучениць про жіночу долю, про здоров’я дітей, про послання зачаття дитини.

За звичною традицією всі християнські свята переплітаються з народними слов’янськими звичаями.

У народі 30 вересня називають ще «вселенськими жіночими іменинами» або «бабиним святом». У наших предків було прийнято починати день з гучного плачу — оплакування тяжкої жіночої долі. Цей плач служив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм плакали навіть ті, чия доля склалася вдало і благополучно. Плакали якщо не про свою долю, так про долю рідних і близьких, адже «бабина доля не буває одна».

Така традиція склалася в спогад про те, що Софія оплакувала своїх дочок. Як відомо в слов’янських традиціях сльози грали роль своєрідного ритуалу. Наречена повинна була плакати в день напередодні весілля.

У селах проходили сільські святці. Молодь збиралася на «вечорини» – себе показати, та інших подивитися. Юнаки придивлялися до дівчат, а ті, хто вже пригледів собі пару, засилали сватів.

Дівчата на виданні 30 вересня проводили обряди на залучення нареченого.

Заміжні жінки в цей день проводили спеціальний обряд на здоров’я і благополуччя сім’ї і всіх домочадців: дві свічки ставили в церкві, перед іконою Христа, а одну приносили додому і ставили в центр хлібного короваю, читали молитви і годували цим хлібом всіх домочадців. Такого короваю не можна було викинути ні крихти.

30 вересня святкують свої іменини Віри, Надії, Любові та Софії. У давні часи іменинниці святкували день Ангела три дні поспіль, прославляючи материнську мудрість і жіночі чесноти. Вважалося, що дівчинка, яка народилася в цей день, має чималу мудрістю, здатна створити в будинку затишок і принести благополуччя.

Іменинницям прийнято дарувати ладанки і ікони з зображенням Віри, Надії, Любові або Софії. А іменинниці пригощають пирогами.

Що не можна робити 30 вересня

30 вересня в народі вважався нещасливим днем, тому ніяких важливих справ не починали і в далеку дорогу не вирушали

Згідно з прикметами, жінкам заборонено займатися домашніми клопотами, прати, прибирати, шити або вишивати.

Заборонено виходити заміж і проводити обряди вінчання в церквах — це погана прикмета, вважалося, що життя буде важким у молодят.

Залишити відповідь