Борці з корупцією ратують за розширення повноважень таємних агентів

Spread the love

Хоч у Страсбурзі вважають провокацію злочину протиправною, борці з корупцією ратують за розширення повноважень таємних агентів

Шлях до побудови правової держави заріс чортополохом корупції. Тож слідчі органи для боротьби із цим явищем використовують, зокрема, агентурну мережу. Про те, як протистояти перетворенню благих намірів на політичні репресії, розмірковували адвокати та представники слідчих органів.

Стучіть — і викриють

Доки в українському суспільстві не сформоване

негативне ставлення до корупції, існує загроза появи показових справ, які покликані не стільки боротися з корупцією, скільки продемонструвати ефективність роботи новостворених правоохоронних органів, стверджують експерти. Постійне зростання кількості корупційних справ актуалізували проблеми провокації злочину. Відповідні питання обговорили представники правоохоронних органів, суду та адвокатури на круглому столі, зорганізованому комітетом кримінального права та процесу Асоціації адвокатів України.

Спори щодо етичності агентурної роботи велися завжди. Правоохоронці звичайно зводили все до аргументу, що запобігти тяжким та особливо тяжким злочинам неможливо без використання таємних засобів. Так, позаштатний співробітник Національного антикорупційного бюро Євген Шевченко переконаний, що інститут заборони провокацій для виявлення корупційних правопорушень захищає злочинців та є недоцільним. Він запевнив, що бюро враховує практику

Європейського суду з прав людини щодо недопущення провокацій злочину.

Судді у свою чергу наголошують на досить високому рівні підготовки детективів НАБУ, що дозволяє проводити розслідування якісно та в межах правового поля. Вікторія Жовноватюк із Солом’янського районного суду м.Києва зосередила увагу на підходах ЄСПЛ до оцінки провокації злочину та висловила думку, що це явище — неприпустиме. Зокрема, вона наголосила, що діяльність «агента» у справі повинна бути пасивною, проте це твердження не слід сприймати буквально. На переконання В.Жовноватюк, відповідь на запитання, чи мало місце провокування особи на скоєння злочину, може бути дано лише після оцінки доказової бази в сукупності та взаємозв’язку.

Юдин хліб

Намагаючись виправдати моральну підоснову агентурної роботи, детективи стверджують, що донос — гріх, але не завжди. Працівники Міністерства

внутрішніх справ стверджують, що в їхньому відомстві розуміють різницю між підштовхуванням особи до скоєння злочину та запобіганням злочинній діяльності. Учені зі свого боку наполягають на необхідності більш детального викладення в нормах законодавства основних постулатів, за яких умов використання засобів НС(Р)Д є правомірним.

Для порівняння: у Сполучених Штатах визнається понад 85% доказів, здобутих завдяки засобам негласного досудового розслідування. В Україні цей показник на рівні 15—20%, що вказує на потребу докорінної зміни підходів до слідства.

Європейські правники вважають, що сформулювати єдині критерії для використання агентурної роботи неможливо, а суддя, розглядаючи справу, повинен зважати на суспільний інтерес, аби не склалося враження, що він виправдовує будь-які засоби здобуття доказів.

Критерії справедливості

Багаторічна судова практика використання даних,

здобутих у результаті агентурної роботи, у країнах Європейського Союзу та США виробила 4 критерії, які дозволяють відмежовувати правомірні дії від провокації злочину.

По-перше, необхідно встановити, чи агенти схиляли особу до скоєння злочину. Поверховий аналіз та недотримання процесуальної процедури досить часто стають передумовами для звільнення від відповідальності досвідчених корупціонерів.

Другим важливим у контексті дотримання положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є питання, чи були в слідчих розумні підстави підозрювати людину в скоєнні такого чи подібного злочину. Як доповів Андрій Тригуб, досить поширеною є практика, коли агентів «маскують» під добровільне повідомлення щодо вимагання неправомірної вигоди з боку посадовця з подальшим звільненням від кримінальної відповідальності. Проте, на думку адвоката, це є неприпустимим.

Третій аспект — чи існував у обвинуваченого, намір скоїти злочин до провокації? Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ наголошувалося на використанні засобів НС(Р)Д відносно тих осіб, стосовно яких є відомості щодо низьких моральних якостей або ж існують докази щодо планування злочину такими суб’єктами. Проте навіть попереднє притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень не повинне бути тавром на все життя.

Четвертим і, певно, найголовнішим фактором, який повинен бути дослідженим, є відповідь на запитання: чи було скоєно злочин у результаті настирливості, погроз, скарг або інших стимулів (винагород), які зазвичай не використовуються в таких або подібних злочинах. У разі скоєння злочину під тиском громадянин не повинен уважатися винуватим.

Доцент кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування Анатолій Долгополов висловив думку про необхідність передбачення в Кримінальному кодексі окремого спеціального складу злочину — провокації з ініціативи працівника правоохоронного органу.

Джерело:

https://zib.com.ua/ua/135526-borci_z_korupcieyu_ratuyut_za_rozshirennya_povnovazhen_taemn.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *